КОНКУРС ВАТРА
Як станеться
так, що доля закине тебе у далекі світи, Згадуй про нашу країну! Не забувай,
друже, ні на хвилину, що вона в нашім серці жити повинна! Бо Україна – це ми!
(Звучить музика, учасники виходять з різних боків
з прапорами України в нац. одязі)
-Вас вітає
рій Фортеця
Ми Фортеця свого народу
Як накажуть ми поляжем
За нашу свободу!
-Ми – молодь
України, яка гідно несе естафету ідеалів справедливості!
-Ми беремо
активну участь у суспільно-культурному житті школи та міста
-Створюємо
умови для розвитку учнівської молоді
-Ми беремо
участь та організовуємо благодійні акції на допомогу воїнам -АТО та
сім’ям-переселенцям
-Ми за
здоровий спосіб життя
-Організовуємо
вечори військово-патріотичного напрямку
-Ми
закликаємо молодь України пам’ятати свою історію та шанувати героїв минулого,
теперішнього та майбутнього
-
А ви знаєте який найцінніший скарб українського народу?
-
Слухайте. Колись
дуже-дуже давно Бог запросив до себе дітей різних народів, щоб обдарувати їх до
свята. Зібралося тут багато люду і всім знайшовся
подарунок.
-
Аж тільки тоді помітив Господь, що стоїть ще одна дитина
і гірко плаче. Це була українська дитина,
яка, соромлячись свого вигляду, боялася підійти ближче. Зажурився Господь – усе
ж всім роздав. Захмарилося його чоло та згодом проясніло, і подарував він українській дитині найцінніший скарб – пісню, ту пісню, що ніхто її ще
так не співав, ту пісню, що й досі береже в душі український народ.
Я співаю і пишу пісні,
А хтось вирощує хліб на землі,
А хтось лікує, як щось болить.
Ми не можем один без одного жить!
Хтось білявий, а хтось рудий,
Великий, маленький, повний, худий,
Хтось суворий, а хтось веселий.
Ми живем у містах і у селах.
Приспів:
Всі ми потрібні, всі важливі, |
Без кожного Україна неможлива! |
Я і ти, батьки і діти |
Вільно й щасливо будемо жити! | (2)
В кожного з нас свої почуття,
Цікаве і неповторне життя,
Кожен має власні потреби
І добре знає, чого йому треба.
Можем зустрітись, можем - ні,
Кожен їде на власнім коні,
Як буде щасливою кожна людина,
То буде щасливою вся Україна!
Приспів.
Сьогодні козак – не
той, хто одягнений у вишиванку й шаровари. Козак – це передовсім воїн за духом,
і воюватиме він тільки за честь і свободу.
Шляхетність, мудрість, відвага – три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш,
мудрого не обдуриш,
мужнього не залякаєш!
Із пра-прадавніх віків,
Древній Київ Русь
боронив,
Хоробрі русичі з
князями
Землю рідну
захищали.
Їх відвага передалась через віки.
Зайняли оборону в нові часи
Запорозькі славні козаки,
Щоб рідна земля зазнала яси.
На суші і на морі
Стояла славна
Запорозька Січ в дозорі,
Щоб орди не
пропустити,
Щоб рідний край від
ворога боронити.
Аркан тримав
напоготові людолов,
Проте не
ликом шиті запорожці.
Їх волі
ворог не зборов:
Ото були
хоробрі і завзяті хлопці.
З козаками Сірко і
Дорошенко
Воювали з ордами
хорошенько.
Хмельницький і
Морозенко, Богун і Кривоніс
Кожен вклад у
боротьбі зі шляхтою вніс.
Тепер сурмлять нові
часи,
Та в жилах наших
козацька кров нуртує.
Ми прагнем миру і
краси,
Хай мальвою й
хлібами нас земля чарує.
Щоб
скінчилась АТО загроза,
Щоб не
ридали люди в горі,
Встає на
захист наша славна юнь,
За чисті
води й ясні зорі, за щастя прийдешніх поколінь.
Ми вживаємось у мрій
політ,
Казацька звитяга
душі гартує,
Примножим козацький
славний родовід,
Хай нездоланність нашого
народу весь світ дивує
Гра Джура –
це мужності геройства свято,
І ми
вклоняємось тим, хто літ тому назад багато
І тим, хто
нині с автоматом наш спокій береже
І захищає
мене і маму, і сестру, і брата,
Велику нашу
всю родину і нашу рідну Україну!
Жінко,чого Ви плачете?
Ваш син-герой. Ви що - не бачите?
Ще цей хлопчина і он той.
- Героєм був мені завжди....
з тих пір коли почав ..іти...
з тих пір...коли сказав він мама...
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала...
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила,
кажу:"Сину, іди додому... бо там гинуть...."
А він:"Неправда, тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
Ваш син-герой. Ви що - не бачите?
Ще цей хлопчина і он той.
- Героєм був мені завжди....
з тих пір коли почав ..іти...
з тих пір...коли сказав він мама...
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала...
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила,
кажу:"Сину, іди додому... бо там гинуть...."
А він:"Неправда, тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
ZHan_Mishel_ZEthnicolor_samaya_strashnaya_muzyka_20_veka_(iPlayer.fm).mp3
І він приїхав не колись..а нині...виходжу я... дивлюсь ...моє дитя у домовині...
як справи синку?
ну кажи як справи?
чого мовчиш?.. не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі... вставай... ти хочеш так лежати?
втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ...я тебе укрию...
ти ж такий холодний...
живіт запав..напевно, ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи, тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть, що здуріла... що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
Найлегше руки опустити,
Плисти униз по течії,
Так можна спати, не робити,
І мріяти про кращі дні.
Любити легко Україну,
Казати- кращої нема!
Та тяжче полюбить людину,
Яку родила ця земля.
На цій землі народ існує,
Вкраїна -мати всім одна!
Люби народ і люд почує,
У єдності прийде весна!
Казав Шевченко-обніміться
І будьте всі -одна рідня!
Тоді і горе всім минеться,
Бо Україна в нас ОДНА!
У глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який
нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя. і бажаю
міцного козацького здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу,
який допоможе долати будь-які перешкоди!
Всі разом:
Слава Україні!